Невеличкий фотозвіт про недавній зимовий похід.

07.03.2009-11.03.2009 Горгани

с.Микуличин - вдсп. Женецький (Гук) - г.Хом'як - г.Синяк - г.Малий Горган - г.Довбушанка - г.Ведмежик - с.Бистриця

Після вдалого сходження на Піп Іван і святкування Нового Року там у нас виникло бажання здійснити ще один морозний похід цієї зими. Як завжди, спочатку було надто багато бажаючих, особливо після того як я розмістив трохи фоток. Але ближче до справи наші ряди все рідшали і рідшали, в кого криза, в кого проблеми зі здоров'ям в кого важлива п'янка :) Так залишились ми двоє з Сашком.

07.03.2009

До Франківська я прибув, традиційно, потягом Ковель-Чернівці близько 2ї ночі і до 6ї ранку чекав Сашка, який добирався сюди з Кишиніва. Після його приїзду ми досить швидко сіли на маршрутку і доїхали до висячого мосту за Микуличином, біля 9ї години вже рухалисть в напрямку Женецького водоспаду.

Погода була не надто приємна, висока вологість, температура близько нуля, хмарно. Проте незабаром нас порадував дивовижний снігопад. Сніжинки були ДУЖЕ великими, деякі діаметром до 5 см, одна така як хляпне по морді...

Хто знає, шо це за гусениці? Їх було дуже багато під ногами, живі, повзали собі по снігу... Були і ще менші комашки. Практично весь похід ми знаходили їх на снігу.

Женецький водоспад, який чомусь недавно перейменували в "Гук"

Підйом на полонину під Хом'яком.

Рюкзаки залишили в колибі, а самі піднімаємось на Хом'як. Рухатись було досить важко, свіжий м'який сніг не тримав, ми часто провалювались.

На вершині. Там ми зустріли велику групу туристів без спорядження, мабуть якийсь комерційний похід :)

Через сильну хмарність з вершини практично нічого не було видно, тому фоток з краєвидами нема :(

В цій колибі ми готували їсти. (Ріспект хлопцям з Коломиї за легкохідну бензопилку і сокиру :) )

08.03.2009

Але ночували на вулиці в наметі.

Наша годувальниця :)

Вранці трішки розпогодилось і припинився снігопад. Стало видно хребет, яким ми мали рухатись, та ближні гори.

Хом'як знову у хмарі.

Піднімаємось на г.Синяк. Погода спочатку була спокійна, але потім почався сильний вітер зі снігом.

Ми знову в хмарі. Видимість дуже обмежена. Ніяких тобі гарних, милуючих око, краєвидів :(

Колиба в низині під г. Малий Горган по дорозі до Довбушанки. Та качеля біля неї.

Можливо на фото не видно, але снігу там було вище колін і рухатись досить важко (і так майже весь похід).

В колибі ми зустрілись з групою туристів зі Стрия (дякую вам за веселу компанію, смачний борщ та лікер ;) ) Вони теж спускались з Малого Горгана і прямували до Довбушанки.

09.03.2009

Довбушанка теж в хмарі.

Привал 5 сек.

А це вже десь на Довбушанці. І знову сильний вітер, сніг, ніц не видно...

Темрява застала нас в дорозі десь за г.Ведмежик. Ми стустились метрів на 100-150 від хребта, витоптали ділянку в снігу на схилі і розмістили там палатку. На цей раз глибокий сніг нам допоміг :)

10.03.2009

Ранок. Знову трішки розпогодилось і стало видно ближні гори.

Оскільки не було сенсу шукати стежку під таким шаром снігу (а він місцями був по груди, і ми мусили вмикати повний привід, на ліктях та колінах :) ), по азимуту прикинули приблизно напрямок руху, і вирушили.

Спустились в ущелину до струмка, який мав вивести нас до річки Бистриця і далі до села.

Отакими хащами довелось рухатись.

Пізніше струмок вилився на дорогу та протікав по ній під шаром криги, по якій ми рухались, періодично провалюючись.

І знову йшли до повної темряви в пошуках місця під палатку. На цей раз розмістились біля річки під самим селом Бистриця.

Вранці, попивши чаю, ми швидко відправились на маршрутку до Надвірної. Звідти Сашко поїхав на Коломию і далі в Кишинів, а я на Франківськ і до Луцька тим же потягом.

Незважаючи на паршивеньку погоду, через яку ми не змогли намилуватись краєвидами і наробити гарних фоток, позитивні сторони все-таки є. А саме, я нарешті наситився снігом і холодом, мені нарешті хочеться тепла і сонечка :) Також зрозумів, що потрібно шукати або робити снігоступи, бо зовсім не цікаво рухатись зі швидкістю 500 метрів на годину по пояс в снігових заметах. Але то вже буде на наступну зиму...