Туризм в Карпатах

Невеличкий фотозвіт про недавній зимовий похід.

07.03.2009-11.03.2009 Горгани

с.Микуличин - вдсп. Женецький (Гук) - г.Хом'як - г.Синяк - г.Малий Горган - г.Довбушанка - г.Ведмежик - с.Бистриця

Після вдалого сходження на Піп Іван і святкування Нового Року там у нас виникло бажання здійснити ще один морозний похід цієї зими. Як завжди, спочатку було надто багато бажаючих, особливо після того як я розмістив трохи фоток. Але ближче до справи наші ряди все рідшали і рідшали, в кого криза, в кого проблеми зі здоров'ям в кого важлива п'янка :) Так залишились ми двоє з Сашком.

Читати далі

Ідея поїхати в Карпати зимою виникла спонтанно. Точніше першою з’явилась можливість, а вже потім ідея: знайома компанія збиралась на новий рік відпочити, і „забронювала” місця в автобусі, але по невідомим причинам двоє чоловік передумали їхати. Ось так ми з дружиною і потрапили в Карпати.

Хоча ми і брали з собою фотоапарат, але знімків ним майже не робили – ми не вміли кататись, і багато падали – боялись розбити.

Ціни перед новим роком у Буковелі були стандартні, але з 28 грудня обіцяли зробити „новорічну феєрію”, піднявши ціни. Один підйом на бугельному чи крісельному підйомнику вартував 22 грн. При чому натовп людей є як знизу, так і зверху підйомника: одні хочуть піднятись, а інші – чекають на горі своїх товаришів.

Прокат лиж був від 40 грн. (клас C, тобто ті, на яких катаються вже не перший рік) і до 120 грн. на добу (клас A – нові або майже нові).

Але з цінами нам пощастило – ми катались по абонементам, які купувалися заздалегідь, тому й ціни були більш як в два рази нижчі.

Катання, як виявилось, досить важка фізична вправа для тих, хто вперше став на лижі. Важко не те що на місці стояти, а й спинатись на ноги, якщо впадеш. Тут у нагоді стають лижні палки, які завбачливі орендатори дають всім новачкам.

В перший день (а точніше, в перший вечір) ми лише вчились „не падати”, проте через кілька годин вже могли спуститись з пологої гірки і ні разу не впасти. Ну, може разок, але один раз – не рахується.

На ніч нас завезли в Яремче (знімати житло дешевше, ніж в Буковелі), де ми і розташувалися в двоповерховому „гуртожитку” – на першому поверсі велика кухня, туалет\ванна і кімната хазяїв, а на другому – кімнати з ліжками для постояльців.

Другий день повністю був присвячений катанню. Ми вже вільно почували себе на пологих відрізках траси, проте у нас виявилась дивна хвороба – боязнь швидкості. Розігнавшись з крутого схилу, як тільки швидкість перевищувала певну межу, інстинкт самозбереження наказував негайно гальмувати. І ми гальмували як могли. А потім – валились на бік і котились вниз. Лижі закрутяться, ноги заплутаються, – і лежиш морд. лицем у снігу і любуєшся красою смерек. А проїзджаючий повз тебе лижник запитує: „Живий?”  Отак з'явився невеличкий відео-звіт.

На третій день тіло відмовилось від катання і від жахливих цін на “Спрайт” у Буковелі (12 грн. за півлітрову пляшечку). Відчувався біль у м’язах і тягар зайвих грошей у кишенях, тому рішення влаштувати шопінг-тур видалось логічним. В цей же день трохи пофоткались. А ввечері – додому.

P.S. Фотографії, використані в цій статті робив більш досвідчений лижник, який був нашим "гідом" по Буковелю.